|
ιχθυσς
[Recent Entries][Archive][Friends][User Info]
Below are the 20 most recent journal entries recorded in the "ιχθυσς" journal:[<< Previous 20 entries]
|
03:08 pm
[Link] | Винесу з коментів (з обговорення, чому у нас вважають ненормальним скаржитися правоохоронним органам на гріхи сусідів).
Ми живемо у постсовку. Тут є ми — люди, і є вони — Держава. Ми проти них. Ми маємо триматися разом і своїх не здавати.
Як жити в нормальному суспільстві, нам, постсовкам, незрозуміло.
|
|
05:03 pm
[Link] | Сьогодні на баші:
username: В этом вашем интернете хрен поймешь, кто прикалывается, а кто реально дебил.
Тут же знайлося підтвердження, що це справедливо також і щодо невіртуального простору:
Tags: поточне
|
|
01:35 am
[Link] |
Що спільного в словах «ім’я» та «ймовірність»?
Читаю, точніше, перечитую Валерія Шевчука. Але запис буде не про літературу, а про мову.
У Шевчука мова настільки жива, настільки грає несподіваними формами, що для її розуміння автоматично задіюються резервні ділянки мозку, що відповідають за словотворчість, розуміння взаємозв’язків різних форм, слів та виразів. Тому в результаті читання просинається свого роду етимологічне чуття, «друге дихання» у розумінні мови. Скажімо, тільки в тексті Шевчука я міг, зустрівши в одному реченні слова «попереду» і «поруч», звернути увагу, що вони утворені однаковим чином — з фраз «по переду» і «по руку».
Я взагалі великий любитель етимології і порівняльної лінгвістики. Слово «любитель» слід розуміти прямо, бо фах мій далекий від цих дисциплін, і знаю я їх лише трохи більше середнього рівня. Однак захоплення все одно викликають. От днями, скажімо, я, знаходячись в стані розширеного сприйняття тексту читачем, звернув увагу на широченне гніздо спільнокореневих слів, корінь в яких приймає настільки різні форми, що не буде перебільшенням сказати, що в цих словах немає жодної спільної літери від їхнього кореня. Тому мені навіть складно привести його в чистому вигляді. Мабуть, найкраще буде вказати на старослов’янське слово «яти», яке українською найкраще передати спільнокореневим з ним словом «йняти». Останнє рідко вживається в основній формі, частіше у виразі «не йме віри», або в пасивній формі «не йметься». Можна здогадатися, що слово «ймовірність» утворилося саме від цього слова і від слова «віра». Не можна не відмітити, що російське слово «вероятность» також отримано з цієї пари коренів, але в зворотному порядку.
Ось для прикладу деякі ланцюжки слів, в яких відслідковується цей корінь. Вийняти, виїмка; об’яти, об’єм; обійняти, перейняти, прийняти, прийом; зайняти, заняття; перейматись. В російській мові слова з цим коренем ще менш схожі одне на одне: занятие, приемка, вынуть, объятие, вероятность. Слово «ім’я», до речі, походить від цього ж кореня, що помітно в українському слові «ймення». (Колись це слово означало «прийнятий знак»). Коли підозра щодо «імені» з’явилась в моїй голові, мене це сильно порадувало, зацікавило і здивувало водночас; на всяк випадок вирішив звіритися з етимологічним словником — той підтвердив мою здогадку.
Дослідження етимології дає на погляд незнайомої з предметом людини майже неймовірні результати — наприклад, дозволяє прослідкувати спільне походження слів «князь» і «king», «керманич» і «кромсать». Причому не по-задорнівськи (про різницю див. акад. Залізняка), а по-справжньому. Чесно кажучи, після таких відкриттів якось тонкіше відчуваєш, що всі народи — родичі між собою, якщо їх мови виявляються настільки пов’язаними.
|
|
01:42 am
[Link] |
Як Київську ГЕС поїздом підривали
Трохи місцевих вишгородських байок.
Кілька років тому була голосна історія з замінованим поїздом на греблі Київської ГЕС. Голосною вона була ще й тому, що той, хто повідомив про бомбу, вимагав випустити із тюрми когось із регіоналів — вже не пам’ятаю, кого. Оскільки дія відбувалася в майже безпосередній близькості від мене, розкажу, як ця історія виглядала з точки зору місцевого жителя.
Залізнична гілка на Київську ГЕС іде від станції «Київ-Петрівка», повз пивзавод «Оболонь» та через промзону у Вишгороді. По цій гілці час від часу проїжджають поїзди у складі маневрового тепловоза і кількох вагончиків, для потреб промзони (на саму ГЕС поїзди їздять вкрай рідко). І от, одного прекрасного (а може, навпаки) дня привезли на цю гілку довжелезний поїзд — довжелезний по нашим міркам, а так нормальної довжини, вагонів 20, може — і залишили надовго. Ну, тобто, на місяці. Поїзд належав, до речі, якщо мені не зраджує пам’ять, вищезгаданому заводу «Оболонь», хоча це не так суттєво. Від початку поїзд заштовхали практично на греблю, майже до самої ГЕС, але через кілька днів адміністрація ГЕС таки переконала власника відтягнути поїзд на сотню метрів назад.
Так от. Цей поїзд відділив житлову частину міста від промзони. Ну тобто не зовсім відділив — у тих місцях, де залізницю перетинала автомобільна дорога, поїзд розчепили і розтягнули, автомобілям він не заважав. Але людям, які звикли на роботу ходити по протоптаних за багато років стежках — заважав крепко. Бо замість йти навпростець, приходилось обходити поїзд по найближчій дорозі. Воно мовби зайві 100 метрів — не смертельно, але все одно образливо щодня обходити.
Простояв цей поїзд місяці три, і от одного чудового ранку я, їдучи до Києва, примітив якусь метушню навколо нього. А ввечері, повертаючись, почув у маршрутці у випуску новин по радіо, що поїзд замінували і погрожують підірвати ГЕС, якщо регіонала ім’ярек не випустять. Почув, що характерно, якраз проїжджаючи біля цього самого поїзда. Звістка мене дуже порадувала, тому що не зрозуміти абсурдність мінування цього поїзда було тяжко — на тому місці, де він стояв, для руйнування греблі треба було б розміщувати, принаймі, тактичний ядерний заряд, від якого на Оболоні повибивало би шибки. Весь той вечір вишгородці переказували один одному цю історію, як анекдот.
Той поїзд простояв ще якийсь час, а потім зник так само раптово, як і з’явився. Думаю, нікого не здивує та версія події, яка досить широко побутує у нас: що цей поїзд просто когось всмерть задовбав, і людина вирішила позбавитись від нього таким екстравагантним чином.
Ой, ледве не забув. Присвячую цей запис любителям теорій змови.
|
|
02:12 am
[Link] |
Проблеми комп’ютерщиків клієнта не цікавлять
Почитав у ![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif) noddeat про «тупих клієнтів», які задовбали нетупих офісних робітників, і згадав, що у мене за кілька днів до того виникала аналогічна думка з приводу іншої історії.
«Работаю в саппорте местного провайдера. Однажды пришло мне такое письмо:
Здравствуйте, %name% — к сожалению, не знаю, как по отчеству. Знаете, у меня в ходе сложившейся ситуации возник ряд вопросов:
Почему ваша организация не защищает своих клиентов от вирусных программ и от различных «умельцев» по части пакостей в интернете? Разве нельзя при регистрации сразу устанавливать на компьютеры пользователей антивирусные программы и подключать их к серверу автоматического обновления? Почему я второй день сам, в одиночку «барахтаюсь» в этой ситуации?
Почему ваши операторы на телефоне ##-##-## не могут понятно объяснить, что надо делать в критических ситуациях? Почему нет оперативной связи с техническим персоналом? Я не смог связаться напрямую со специалистами, только по заявке через оператора, а это длится часами — отвратительный сервис! Почему надо так долго слушать музыку и магнитофонную запись автоответчика?
Почему всё так долго, неудобно, непонятно? На всех сайтах надо часами регистрироваться, а потом стараться запомнить все эти логины, пароли, имена? Без этих игр в храбрых советских разведчиков никак нельзя?
Почему нельзя сделать небольшое окно 1 на 2 см, в котором в течении всей работы компьютера будет отображаться стоимость текущего соединения в рублях? Можно также создать окно информации, что открылись какие-то вкладки-паразиты, о которых узнаёшь, только когда выходишь из интернета? Может, это и есть те самые «вирусы»?
Знаете, я вот сейчас пишу вам эту записку, а внутри такой мутный осадок раздражения, потому что мне неприятно писать вам всё это, но я вынужден это делать... Я думаю, что профессионалам должно быть стыдно получать вот такие письма от клиентов. И что самое паршивое в этой ситуации — я не уверен, что получу от вас быструю и эффективную помощь...»
От що я скажу: клієнт правий стовідсотково, до останнього слова. Єдине, його претензія дещо не за адресою — він не знає (та і не зобов’язаний знати) особливостей внутрішньоайтішного розподілу праці. Проблема, насправді, дуже глибока і пов’язана з відсутністю на ринку комплексного продукту для користувача. Є окремі продукти під окремі завдання, а разом подружити їх до потрібної міри, щоб вони складали одну систему, ще не вдалося. (Можливо, щось подібне реалізоване в Маках, не знаю. З Маками я стикався рівно один раз, в Бельгії, і більшість зусиль пішло на війну з бельгійскою розкладкою клавіатури та незвичною плутаниною між запуском програми та переключеннями між програмами. Розібратися я так толком і не розібрався, хоча те, що мені треба було — зробив, а от ставити оцінку макам я не візьмусь). Антивірус не ставиться в комплекті з налаштуванням доступу до Інтернету. Централізована реєстрація на сайтах в зародковому стані. Автоматично поставити аддон до браузера, який би зв’язувався з біллинг-центром провайдера і відображав стан рахунку зараз не можна — провайдери не роблять таких аддонів, справедливо вважаючи, що мороки з цією затією буде більше, ніж толку від неї.
Але це все не проблеми клієнта — це проблеми айтішників. Проблеми, які поки що не можуть бути вирішені через неймовірну складність сучасних комп’ютерних систем, яка не йде ні в яке порівняння зі складністю інших систем, створених людиною. Ну що ж, електроніка теж колись була немислимо складною, а зараз 30000 транзисторів процессора 8086 виглядають просто смішно — люди навчилися добиватися стабільної та ефективної роботи значно більш складних електронних систем. Тому залишається сподіватися, що з ринком програмного забезпечення рано чи пізно відбудеться те саме, і людині не потрібно буде компонувати щось своє з окремих продуктів, а можна буде просто купити пакет софту для домашнього вжитку.
|
|
02:02 am
[Link] |
Чи можна рятувати світ катуваннями?
Одним із найбільш холіварних питань, які мені доводилось зустрічати в інтернет-дискусіях, є різні варіації на тему «чи можна катувати людину, якщо відомо, що це допоможе врятувати ціле місто/країну/світ». Дам свій варіант відповіді, який, щоправда, оригінальністю не відзначається.
Якщо порушення загальноприйнятих норм права по відношенню до людини здатне врятувати багатьох, то, на мою думку, людина, яка може порушити ці права, може прийняти рішення під свою відповідальність. В прямому сенсі слова. Тобто, якщо я знаю, що якщо я зараз застосую катування до терориста, то зможу врятувати місто, то я можу або а) не застосовувати катування, або б) застосувати, після чого здатися владі під суд. Насьогодні в більш-менш цивілізованих країнах покарання, як правило, не перевищує собою злочин. Тому, якщо я не готовий заради порятунку міста сісти у в’язницю, я не маю морального права застосовувати катування до іншої людини. Саме перевірка на своїй сорочці у цьому питанні є найточнішою.
Це з точки зору моралі самого правопорушника. Тепер з точки зору суспільства: чи обґрунтованим є в такому випадку звичайне покарання за правопорушення? Я переконаний, що так. Порушник, коли йшов на це, знав «правила гри» і був до цього готовий. Слід також не забувати, що в будь-якому суспільстві зустрічається достатньо людей, яких утримує від протиправних дій тільки покарання за них — такі люди дуже швидко перейдуть до широкого практикування катувань, як тільки їм знайдеться формальне виправдання. Тому, хоча застосування звичайного покарання до такої людини я вважаю несправедливим, ще більш несправедливим, але вже по відношенню до катованих, я вважаю послаблення в цьому питанні.
|
|
12:50 am
[Link] |
Про файли
В процесі обговорення єдино вірного способу організації ієрархії каталогів файлової системи сформулював таку думку.
Файл — взагалі зайве поняття. Якщо точніше, то воно зайве для користувача і навіть, найчастіше, для системного адміністратора. Максимум, кому може знадобитися працювати з файлами, це програмісту, і то не факт. Для всіх інших робота з файлами є суррогатом інших потрібних їм операцій.
Тепер трохи детальніше. Теорія підказує нам, що файл — це іменована область дискової пам’яті. Однак, як і в випадку будь-якої комп’ютерної пам’яті, дуже часто трапляється так, що ізольований фрагмент пам’яті сам цінності не має, для роботи з ним потрібно звертатися до інших фрагментів. Скажімо, будь-який документ має нульову цінність без програми, що здатна з ним працювати; поштове повідомлення містить вкладені документи; відеоряд пов’язаний з кількома звуковими доріжками; для відображення мапи потрібно також прочитати піктограми; креслення генплану потрібно підкладати як тло під креслення комунікацій, і т.д. Отже, можемо сказати, що чіткого поділу на ізольовані частини дискової інформації бути не може. Це означає, що спроба розмістити цю інформацію в файлах призводить або до дублювання інформації в багатьох файлах (напр., шаблон документа копіюється в новостворений документ), або до неавтономності файла (напр., виконуваний модуль програми не може сам по собі бути перенесений на іншу систему). Обидва варіанти призводять до того, що при виконанні дискових операцій людині доводиться враховувати деякі неочевидні речі — наприклад, що встановлену програму перенести на іншу машину простим копіюванням навряд чи вийде.
З іншого боку, користувачу і не потрібно зазвичай переносити «файли». Йому треба перенести документ, налаштування, програму. Іменовані фрагменти пам’яті його мало цікавлять. В тому числі, незрозуміло, навіщо користувачу вникати в те, що, скажімо, AutoCAD растрову основу креслення зберігає в окремому файлі, а Photoshop всі шари зберігає в одному. Що довідка може зберігатися у вигляді каталогу з .html-файлами, а може в одному .chm-файлі. Якщо користувач перенесе файл на інший комп’ютер, а той не відкриється через брак другого файла, він буде лаятися на розробників програми і буде, що характерно, правий. Тому що йому не треба переносити файл — йому треба перенести документ.
Для тих, хто трохи орієнтуєтся в програмуванні, приведу просту аналогію для прояснення абсурдності нинішної «файлової» парадигми зберігання інформації. Аналогом дискового файла в оперативній пам’яті є виділений блок цієї пам’яті. Роботу з цими блоками проводить операційна система і низькорівнева система керування пам’яттю програми, т.зв. memory manager. Можна написати програму на мільйон строк і ні разу не заморочитись прямою роботою з цими блоками. Така пряма робота потрібна тільки для дуже специфічних застосувань — антивірусів, програм діагностики апаратного забезпечення, високонавантажених обчислювальних завдань. Більшість програмістів без проблем обходяться без цього.
Крім того, я не знаю жодної програми, яка дозволила б користувачу безпосередньо оперувати блоками пам’яті. Такі операції завжди виконуються опосередковано: користувач повідомляє програму, яку операцію необхідно виконати з даними, і ця операція виконується, але зі специфічною для кожного типу даних обробкою. У випадку дискової ж пам’яті чомусь безпосередня робота користувача з блоками пам’яті вважається нормою.
Насамкінець не можу не відмітити, що деякий поступ в цьому питанні все ж помітний. Скажімо, дуже великим кроком в напрямку від файлів є package manager'и різних дистрибутивів linux та інших unix-систем. З їх допомогою практично відпадає потреба морочитися з файлами програм: установка програми полягає не в копіюванні файлів, а в прямій директиві пакет-менеджеру — «встановити такий-то пакет». Коли аналогічні системи стануть стандартами de facto також в області керування налаштуваннями та документами, можна буде сказати, що більше половини шляху пройдено.
|
|
04:53 pm
[Link] |
Фізичний дибр
Нещодавно в рекламі бачив прилад, що осаджує вологу з повітря в квартирі в пластмасовий резервуар. Намагаюсь придумати, як сконструювати з нього вічний двигун другого роду.
|
03:58 pm
[Link] |
Про комунікацію: як треба розуміти співрозмовника.
«Некто по имени Никодим, которому явно не спится, посреди ночи срывается со своей постели, чешет через весь город, врывается в незнакомый дом, и все только лишь для того, чтобы сообщить малознакомому человеку, что тот пришел от Бога, и какие-то люди, с которыми он себя отождествляет, об этом знают. Новость явно не срочная, могла бы подождать до утра. К тому же не факт, что данная информация является для Иисуса новой, и ему доселе не известно, кто он такой и кто его послал».
Читати далі.
|
02:02 pm
[Link] |
Презумпція вини
Принцип презумпції невинуватості добре відомий, і полягає він у тому, що у випадку, коли неможливо достовірно встановити вину людини, з нею слід обходитися як з невинуватою. Виникає логічне питання: звідки така асиметрія? Єдина логіка, яку тут можна прослідкувати, полягає в асиметрії сторін-учасників відповідних правочинів: держава від початку є значно сильнішою за окрему особу (власне, мета державного правосуддя якраз і полягає в тому, щоб будь-яка, навіть дуже сильна, особа не змогла протистояти встановленню справедливості), тому, щоб держава не могла повністю заправляти на цьому полі, особистості надається преференція, яка дозволяє її чіпати лише в безсумнівних випадках.
Звідси випливає цікавий висновок: у держави не може бути презумпції невинуватості. Більше того, у конфлікті держави з окремою особою виникає свого роду «презумпція вини» держави: якщо в цьому конфлікті вважати особу не винною доти, доки не доведено протилежне, то автоматично приходиться вважати в ньому винною державу, доки вона не виправдана.
Іншими словами, у чиновника немає і не може бути: честі і гідності, які можуть бути принижені у якихось аспектах його посадової діяльності; права на приватність діяльності, тобто апріорної неможливості втручання громадськості в його посадові справи; всіх інших прав, що придумані з метою захисту особистості від держави.
|
|
08:50 am
[Link] |
Про ліберальну демократію
Чим ліберальна демократія відрізняється від влади більшості:
«В США Верховный Суд запретил общую молитву в школах, когда 90 процентов американцев еще были верующими и практикующими христианами».
З дискусії.
|
|
01:41 am
[Link] |
Прикладний міжнародно-правовий нігілізм
«Спасение людей от фашистской неволи важнее права».
Знаєте, мені страшно, що існують люди, які можуть цілком серйозно так написати. Я не можу зрозуміти — чим такі люди кращі за фашистів? Точніше, я не розумію, як людина не помічає, що якраз вона сама користується в цьому питанні цілком фашистською логікою. Можна було б вважати це одиничною помилкою, якби далі в коментарі людина не слідувала б цій самій логіці, не розрізняючи, наприклад, окупацію і анексію. Червоною ниткою через весь коментар проходить: «Існують речі, які важливіші за міжнародне право і які можуть виправдовувати його порушення». Наприклад, життєвий простір арійської раси. Ну, або світова революція.
Я не довіряю державам — жодній. І я не повірю, що будь-яка держава, якщо вона збирається порушувати міжнародне право, робить це не з еґоїстичних мотивів. Що людина може порушувати закони заради захисту, наприклад, гідності — повірю, а що держава — ні. Тому я щиро сподіваюсь, що вищевказана думка насправді не настільки поширена в головах, наскільки вона поширена в інтернеті.
|
|
11:59 pm
[Link] |
І на закуску - лист щастя
ПривИлегия пишется, а не "привелегия". По-английски privilege.
Разошлите этот пост десяти френдам, и будет вам СЧАСТЬЕ, а уж мне-то!
http://yucca.livejournal.com/280868.html
На цьому День Блогера урочисто оголошую закритим
|
05:14 pm
[Link] |
Війна відміняється
http://korrespondent.net/ukraine/politics/947722
http://korrespondent.net/ukraine/politics/946886
http://for-ua.com/ukraine/2009/08/27/114234.html
http://novynar.com.ua/politics/81127
http://korrespondent.net/ukraine/politics/947975
UPD: http://korrespondent.net/ukraine/politics/947991
|
03:06 pm
[Link] |
Трохи паніки
http://ua.proua.com/analitic/2009/08/25/091714.html
http://korrespondent.net/ukraine/politics/946582
http://pravda.com.ua/news/2009/8/27/100466.htm
http://www.proua.com/news/2009/08/27/082754.html
|
09:05 am
[Link] |
ссилко
чудовий вірш
http://dargot.livejournal.com/121249.html
|
02:06 am
[Link] |
День блогера
Самому щось писати поки не получається, тож вирішив влаштувати у себе в журналі такий собі день блогера. Буду постити фотки, відео, приколи і пєар. Почну з цієї штуки, якої мої улюблені сестри мене вже майже дістали, але яка від того менш класною не стає.
|
|
03:51 am
[Link] | Давно цікавить, звідки взялася фраза «нуль на масу». Маю два припущення: або з 2-го закону Ньютона, або ж з електроніки чи з електротехніки. Може, хтось із френдів знає точніше або запропонує іншу версію?
|
|
12:32 am
[Link] |
З розмов
englishman: http://reporter.korrespondent.net/contest
ichthuss: http://blog.liga.net/user/zoloto/article/2149.aspx — берешь и зачитываешь перед камерой
englishman: :)))
englishman: жесть
englishman: он выиграет
|
|
03:52 pm
[Link] |
До теми запитання до читачів-2
Свого часу я запитав у читачів, з чим для них пов’язаний такий період історії, як середньовіччя. Свою позицію я ще опишу, а поки що рекомендую до прочитання запис шановного tatko_vovk, в якому є, крім іншого, важливі моменти, що стосуються цього питання. Та й узагалі там є що почитати.
|
[<< Previous 20 entries] |
